Виховна робота




 Виховна година .Що таке толерантність
        Виховна година "Бажаєш довго жити - кидай палити" 
     виховна година – Google Диск
  Виховна година до дня толерантності  « Як долати агресію та бути толерантним». 
     Мета: дати учням поняття про агресивну поведінку підлітків, вказати її прояви та форми, ознайомити учнів із загальнолюдськими цінностями,навчити контролювати себе у різних критичних ситуаціях, розширити свій  словниковий запас, розвивати гнучкість мислення, формування навичок толерантного спілкування, виховувати почуття поваги та гідності.
Обладнання: аркуші формату А4, фломастери, маркери, бланки до тесту «Риси толерантності».
                                           Хід уроку
I.Організація класу до уроку.
Учитель. Доброго дня діти. Рада бачити вас у гарному настрої.
Сьогодні у нас з вами дуже цікавий урок. Ми будемо з вами вчитися як долати агресію та бути толерантним, сподіваюся на те,  що ви багато чого нового дізнаєтеся, і урок буде для вас цікавим, що наша спільна робота не буде марною, а знання, які ви отримаєте, знадобляться вам.
Ритуал привітання.
Усмішка по колу та потискання рук.

                                                    План уроку:
1.Агресивна поведінка підлітків. Чинники, які супроводжують прояв поведінки, що відхиляється.
2.Основні форми агресивної поведінки.
3.Ситуативні форми.
4.Профілактика і корекція агресивної поведінки.
5. Толерантність.

II.Актуалізація опорних знань учнів.
Бесіда з учнями.
-         Що ви знаєте про  агресію?
-         Чи вважаєте ви себе агресивною людиною?
-         Чи агресивні ваші друзі?
-         Що на вашу думку означає бути толерантною людиною?
III.Вивчення нового матеріалу.
            Перше, що ми дізнаємося на сьогоднішньому уроці – що таке агресія і чинники, які супроводжують її.
Агресивна поведінка підлітків.
Підлітковий вік - один з найбільш складних періодів розвитку людини. Не дивлячись на відносну короткочасність (з 14 до 18 років), він практично багато в чому визначає все подальше життя індивідуума. Саме в підлітковому віці переважно відбувається формування характеру і інших основ особи.
Ці обставини: перехід від опікуваного дорослими дитинства до самостійності, зміна звичного шкільного навчання на інші види соціальної діяльності, а також бурхлива гормональна перебудова організму - роблять підлітка особливо уразливим і податливим до негативних впливів середовища.
При цьому необхідно враховувати властиве підліткам прагнення вивільнятися з-під опіки : контролю рідних, вчителів і інших вихователів.
Нерідко це прагнення приводить і до заперечення духовних цінностей і стандартів життя взагалі, старшого покоління, в чому визначає все подальше життя індивідуума. Саме в підлітковому віці переважно відбувається формування характеру і інших основ особи.
Основними формами агресивної поведінки є:
- фізична агресія, тобто застосування фізичної сили проти іншої особи;
- негативізм, спрямований проти керівництва і встановлення правил;
- підозрілість, тобто недовіра до оточуючих людей, яка ґрунтується на переконанні, що вони мають намір зашкодити;
- вербальна агресія, тобто вираження своїх почуттів через чвари, образи, приниження,агресивна поведінка підлітків постає як спосіб;
- досягнення значущої мети;
- самовираження і самоствердження;
- задоволення потреби спілкування;
- реакції на неблагополучну обстановку в сім'ї і на жорстоке ставлення з боку батьків.
Учитель. Отже, що таке агресія ми вже дізналися, а тепер перейдемо  до нового терміну « толерантність».
Запис на дошці:
Толерантність означає повагу, здатність без агресії сприймати думки, поведінку, форми самовираження та спосіб життя іншої людини, якщо вони відрізняються від наших.
1. Вправа «Мій образ»
Мета: знайомство учасників групи, налаштування на сприйняття основного змісту завдання.
Учитель роздає всім учасникам аркуші А4, на яких кожному потрібно написати своє ім’я й намалювати власний образ (це може бути певний символ, предмет, будь-що).
Слід наголосити, що вміння малювати тут не важливе. Коли всі виконають завдання, учитель пропонує кожному по черзі назвати своє ім’я й розповісти про власний образ.
Після закінчення презентацій створюємо «галерею портретів» учасників.
Учитель. А тепер погляньмо на нашу галерею. Подумайте і скажіть, який висновок ми можемо зробити після виконання цієї вправи? (Усі люди різні.)
А як же нам, таким різним, жити, навчатися й працювати разом, та ще й не сперечатись одне з одним? (Потрібно бути толерантними одне до одного.)
А що таке толерантність і як бути толерантною людиною,зараз дізнаємося.
Кожен із нас незалежно від соціального статусу, віку й статі хоче, щоб його любили, поважали, цінували. Кожен мріє про те, щоб інші дарували йому те пло, добро, відчуття комфорту й радості спілкування. Водночас мало хто замислюється над значенням цих слів.
Учитель. Подумайте і скажіть, що таке добро?
- Що означає «бути доброю людиною і робити добро іншим»?
- А як можна подарувати тепло?
- Як ви думаєте, що таке захист?
- Що означає «бути захищеним»?
Учитель. У кожного з нас є дорогі серцю місця, куди завжди хочеться повернутися. Там нас люблять, захищають, поважають і завжди чекають. Найкомфортніше у сім’ї, в якій ми зростаємо.
Поміркуймо, а де ще ми можемо відчути увагу інших людей? Так, це наша школа. Скільки б не минуло років, що б не сталося в житті, двері школи завжди відчинені. Ваші вчителі радо зустрінуть вас. Школа — це ще одна велика родина.
- Як ви думаєте, чи можна назвати ваш клас родиною?
- Що спільного є в усіх вас?
- Якими словами можна схарактеризувати стосунки в родині? (Любов, дружба, повага, поблажливість.)
Сьогодні ми познайомимося ще з одним поняттям, яке характеризує добрі взаємини між людьми, — толерантністю, що означає повагу, здатність без агресії сприймати думки, поведінку, форми самовираження та спосіб життя іншої людини, якщо вони відрізняються від наших.
Передусім «толерантність» — це доброзичливе й поблажливе ставлення до чогось. Але толерантна людина не повинна бути поблажливою до всього, наприклад, до порушення прав людини чи маніпуляцій і спекуляцій. Те, що порушує загальнолюдську мораль, не повинно сприйматися толерантно.
2. Вправа «Зашифровані слова»
Учитель. Отже, бути толерантною людиною — значить поважати людей. Наскільки ми поважаємо ту чи іншу людину, свідчить наше вміння ввічливо спілкуватися.
Які слова потрібно використовувати, щоб із нами було приємно спілкуватися? (Ввічливі слова.) Зараз перевіримо, чи знаєте ви їх.
На дошці заздалегідь записані слова ввічливої людини, але букви в них переставлені місцями:
добрий день — йдбрио ньед;
добрий ранок — окран бодийр;
добрий вечір — ірчев борийд;
дякую — куюдя;
будь ласка — дубь сакал;
пробачте — ропчебат;
до побачення — няопчебан од.
Учитель вивішує плакат «Ознаки толерантної людини».
- Успішно співпрацює з іншими на засадах партнерства;
- Готова прийняти думку інших;
- Поважає гідність людини;
- Поважає права інших;
- Приймає іншого таким, яким він є;
- Здатна поставити себе на місце іншого;
- Поважає право бути інакшим;
- Визнає різноманітність;
- Визнає рівність інших;
- Терпима до чужих думок, вірувань, поведінки;
-  Відмовляється від домінування й насильства.
3.  Вправа «Асоціативний ряд»
Учитель на аркуші паперу по вертикалі записує слово «толерантність» і пропонує учасникам назвати слова-характеристики людини, які асоціюються зі змістом поняття «толерантність» і починаються з літери вертикального рядка. Характеристики записуються навпроти літер:
Т — терпимість;
О — об’єктивність;
Л — ласкавість;
Е — емпатійність;
Р — рішучість;
А — автентичність (насамперед це вираження щирості стосовно людини. Автентична людина бажає бути і є собою як у своїх безпосередніх реакціях, так і в поводженні загалом);
Н — надійність;
Т — творчість;
Н — ніжність;
І — ініціативність;
С — спокійність;
Ть — талановитість тощо.
IV. Закріплення вивченого матеріалу.
 Вправа «Рекомендації»
Мета: формування в учасників здатності бути об’єктивними стосовно себе, сприяння їхньому пошуку своїх сильних сторін із точки зору теми заняття.
Інструкція. Учасникам необхідно підготувати рекомендацію для того, щоб їх прийняли в закритий елітарний клуб для толерантних людей. У ній необхідно розкрити свої основні чесноти, сильні сторони, представити себе як людину, гідну стати членом клубу.
Учитель нагадує, що йдеться про реальні, невигадані факти й сильні сторони.
Питання для обговорення:
- Чиї презентації сподобалися? Чим саме?
- Якщо в когось виникали труднощі, то з чим це пов’язано? Як їх можна подолати?
V. Підсумок уроку.
 Рефлексія заняття.
Питання для обговорення:
- Які ваші враження від виконаних завдань?
- Що нового ви дізналися?
- То якими є ви, агресивними чи толерантними?
- З якими людьми вам більше подобається спілкуватися, з агресивними чи толерантними?
Учитель. Наше заняття завершується, і ми прощаємося. Але чи все ви встигли сказати одне одному? Зараз у вас є шанс сказати все, що хочете. Висловити свої думки можна так, щоб почули всі або лише той, кому ці слова адресовані.
Учитель. На сьогоднішньому уроці ми з вами дізналися про агресію та про чинники її виникнення, також дізналися, що таке толерантність, багато чого взяли для себе.
Подякуймо оплесками собі та своїм однокласникам за те, що вони були тут разом із нами і продемонстрували неабияку толерантність у спілкуванні між собою.






Позакласний захід до Дня української писемності й мови «СЛОВО ДО СЛОВА – ЗЛОЖИТЬСЯ МОВА»
Мета : розкрити лексичне багатство, виражальні можливості української мови, яка належить до найрозвиненіших мов світу;

Виховна мета виховувати в дітей бережливе ставлення до слів рідної мови.

Форма проведення: година спілкування

ХІД ЗАХОДУ

1-й ведучий. Відомий український письменник XIX століття Панас Мирний писав: «Найбільше і найдорожче добро кожного на­роду — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, роздуми, досвід, почування».

2-й ведучий. 9 листопада українська громада відзначає вели­ке духовне свято —

День української писемності і мови, що яскраво засвідчує багатолітній тернистий шлях розвою рідного слова і його безсмертних творців.
Мова — це велике національне надбання, коштовний скарб із мо­гуття інтелекту і криці моралі, це пісня душі, покладена на слова. V ній досвід, мрії і сподівання мільйонів-людей, об’єднаних в єдине ціле — народ.
9 листопада — День української писемності
1-й ведучий. Першим до нас приходить слово… З колисковою материнською піснею, тихою казкою, доброю ласкою. «Мама, тато, ба­ба, льоля, киця»,— лепече дитина. Які дивні перші двоскладові слова! Л потім знання зі словесності поширюються. Дитина спинається на но­ні, пізнає за день десятки нових слів, звучних та красивих: сонечко, Квітка, вода, трава… Світ — мов казка. І пізнаємо ми його за допомогою слова. За допомогою слова відкриваємо таємничість і складність інших наук: географії, історії, біології, фізики, математики…
Отже, словесність — початок усіх наук. Вона джерело, звідки по­чинається струмок, який ширшає, набирає сили і розливається мо­гутньою рікою. Адже, слово до слова — зложиться мова!..


2-й ведучий. Давніший із літописів, який дійшов до нас, був написаний у 1377 році на пергаменті — вичиненій телячій шкірі. Він носить назву Лаврентіївського, за ім’ям монаха-переписувача Лаврентія. Як і багато інших, цей літопис відображає більш давні тексти. Зокрема до нього входить пам’ятник вітчизняного літопису «Повість временних літ», написаний на початку XII століття.
1-й ведучий. Автором «Повісті» був монах Києво-Печерського монастиря преподобний Нестор-літописець (близько 1050-1114).
Його ми по праву можемо вважати батьком не лише вітчизняної історії, а й словесності. Усі наступні літописці, де б вони не створю­вали свої літописи, лише переписували уривки з праць великого літописця, наслідуючи його. І все ж перевершити його за всю історію літописання так ніхто і не спромігся. «Повість временних літ» була і залишається найвидатнішою пам’яткою слов’янської культури.
2-й ведучий. Преподобний Нестор — киянин — у сімнадцять ро­ків прийшов у відому Києво-Печерську обитель послушником. При­йняв його сам засновник монастиря преподобний Феодосій. Молитвою та послухом юний подвижник невдовзі перевершив навіть найвидатніших старців. Під час постригу в ченці був удостоєний сану ієродияко­на. Головним його послухом у монастирі стала книжкова справа.

Крім «Повісті временних літ», Нестором-літописцем написані жи­тія перших руських святих — братів Бориса та Гліба, житіє преподо­бного Феодосія — засновника монастирського життя на Київській Русі, сказання про перших печерських подвижників і багато іншого.

1-й ведучий. Нестор створив монументальний історичний твір, давню історію слов’ян він уписав в історію світову, де слов’яни за­йняли належне місце серед інших народів. Про що тільки не розпо­відав Нестор у своєму літопису! З нього ми дізнаємось про життя та походи князів Аскольда, Олега, Ігоря, Святослава, княгині Ольги.

2-й ведучий. Преподобний Нестор працював до останнього дня свого земного життя. Мощі святого покояться в Ближніх печерах Ки­єво-Печерської лаври.

Українською православною церквою встановлений орден «Пре­подобного Нестора-літописця»
1-й ведучий. Прямим попередником слов’янської мови є ал­фавіт, створений великими просвітителями слов’ян — братами Ки­рилом і Мефодієм.
Брати переклали слов’янською мовою грецькі церковні книги, заклавши основи слов’янської писемності. Яка ж це мова? Вона значною мірою створена і відома як церковнослов’янська (старослов’янська).
2-й ведучий. У середині XVI століття у східних слов’ян вини­кає друкарство.
Спочатку книги писалися на спеціально оброблених шкірах, що називалися пергаментом. Проте він був дуже дорогим, але славно­звісне «Пересопницьке Євангеліє» написане на пергаменті. На «Пересопницькому Євангелії» присягали президенти України.
1-й ведучий. Першою людиною, яка друкувала книги був Іван Федоров. Саме у його друкарні було видано перший буквар, а також книгу «Апостол» (1574 рік), примірник якої зберігається у фондах Києво-Печерської Лаври.
II. Мовна ігротека
Конкурс «Візитки команд» (гра «Мікрофон»)
Ведучий. Дуже часто ми опиняємось у ситуаціях, коли треба проявити свою спритність, кмітливість і розумові здібності. І так просимо вас завітати до мовної ігротеки. Команди просимо зайняти свої місця. Кожна з команд підготувала візитну картку: девіз, назву, емблему.
Розповідь учителя :
1. Мова — це безперервний процес пізнання світу, його освоєння людиною. Мова є засобом спілкування між людьми, передання власного досвіду іншим і збагачення досвідом інших. Мова сприяє виявленню і задоволенню матеріальних та духовних потреб людей, об’єднує їх у суспільство для досягнення матеріального благополуччя та щонайвищих духовних
Мова — найважливіший засіб спілкування людей, тобто засіб вираження і передавання думок, почуттів, волевиявлень. У цій ролі людська мова має універсальний характер: нею просто передавати все те, що виражається, наприклад, .мімікою, жестами чи дорожніми знаками, тоді як кожен цих засобів спілкування не може конкурувати у вираженні з мовою.
Мова — це засіб формування, оформлення та існування думки:без називання нема думання, осмислення реальності
Мова — це система знаків.
4. Мова існує в двох формах : усній і писемній . Передаючись з уст в уста, закріплюючись у текстах, вона невтомно долає віки, єднає покоління, збирає й зберігає духовне єство народу . Мова невмируща, бо в ній безсмертя народу. Вона твориться народом, живе в ньому і з ним.
Усі мови світу вчені класифікують за двома ознаками, походженням (генеалогією) й типом, будовою (типологією До індоєвропейської сім їналежить кілька груп мов: слов’янська, романська, германська, балтійська, індійська, іранська грецька, вірменська, албанська та інші.
До східнослов’янської підгрупи належать мови: українська, російська, білоруська; до західнослов’янської — польська, чеська, словацька, кашубська, верхньо-та нижньолужицька (Німеччина); Усі слов’янською мови мають одне джерело: праслов’янську або спільнослов’янську основу, яка існувала у вигляді слов’янських племінних мов приблизно з середини III тисячоліття до н. є. і до V століття н. є. Кожна із слов’янських мов зберегла багато спільних рис, зокрема основні закономірності у фонетиці, граматиці, лексиці, але набула й своїх рис, мала свої тенденції розвитку, поповнила лексику, збагатила виражальні засоби.

Українська мова є спадкоємицею мов ще тих слов’янських племен, що населяли територію сучасної України — полян, древлян, сіверян, тиверців, угличів та ін.

Досконале володіння мовою потрібне кожній людині. Але досягти цього неможливо відразу. Потрібна тривала, наполеглива праця над збагаченням знань щодо правил, закономірностей мови, над розвитком умінь щодо використання її можливостей.
Конкурс «Подорож до країни фразеології»
Пояснити значення фразеологізмів і з трьома складіть речення.

Собаку з їсти , брати за душу , накивати п ятами , ламати голову , байдики бити , пекти раків , як курка лапою , як сніг на голову , хоч греблю гати , як кіт наплакавЗавдання для болільників №1

З ясувати значення фразеологізмів і підібрати до них антоніми .
Тримати язик за зубами – розпустити язика
 Побачити світ – піти зі світу
Рукою подати – за тридев ять земель
Набрати води в рота – точити ляси

Конкурс «Друзі мови»

За певний час вивчити та промовити скоромовки (2 хв.)

Хто швидше й правильно промови скоромовки
Бубоніла діду баба : «Ой , не дмухай на кульбабу , бо з кульбаби полетять сто малих кульбабенят».
Стріла якось скоромовка на місточку злого вовка . Скоромовить вовк почав – Ледь язик не поламав»

Конкурс для болільників

Із частини або зі всіх звуків , з яких складається слово утворити по 5 нових слів

Барбарис, літературний
Конкурс «Здійсни пошук»

Закінчи прислів’я

Слово до слова — … (зложиться мова).

Лагідне слово — … (ключ до серця).

На чужий роток — …(не накинеш платок).

Язик кісток не має, …(але кістки ламає).

Слово — не горобець,… (вилетить — не впіймаєш).

Слухай сто разів, … (а говори раз).

Хто хоче більше знати,… (треба менше спати).

Шабля ранить голову, а слово — … (душу).

Від гарних слів… (язик не облізе).

Умієш говорити — … (умій слухати).

Краще мовчати… (аніж брехати).

Гостре словечко коле (сердечко)
Конкурс « Наше привітання»

Правильно й чисто говорити своєю мовою може кожен з нас , аби тільки було для цього бажання – це також обов язок кожної культурної людини, тому пропонуємо кожній команді написати листа, використавши ввічливі слова .

Екскурс у минуле

«Від ієрогліфа — до книжки»

Звідки пішло слово?

До створення мови людство йшло довгі роки. А починалось все з невиразного звуку, більш виразної міміки та жесту, якими, до речі, ми користуємося й нині.

Щодо писемності, то тут найкоротший шлях лежав через малюнок.

Піктограма — складний малюнок чи серія малюнків, що не ілюст­рують розповідь про певну подію, а самі переповідають у малюнках зміст цієї події. Слово піктограма походить від латинського «пікто» малюю і грецького «графо» — пишу. Піктографію, або малюнкове пись­мо, вважають первинною формою писемності. Наскельні малюнки, писаниці абопетрогліфи були пря­мими попередниками майбутньої писемності.

Символічне, або предметне, письмо

Єгипетська писемність виник­ла десь у глибині IV тисячоліття до нашої ери і спочатку була пік­тографічною, тобто малюнковою. Малюнок служив для зображення цілого повідомлення, а символ — лише для одного слова. Символічна писемність набула широкого вжит­ку у давніх шумерів, ассирійців та вавилонян. Вона зображувалася у вигляді клинопису. Згодом ці знаки були перенесені до письма інших народів. А найвідомішою із символічних писемностей є китай­ська ієрогліфіка, яка збереглася і до сьогодні, пройшовши довгу низку змін.

Давньоєгипетське письмо

Чимало пригод зазнала давньоєги­петська писемність. Важко повіри­ти, але аж до XIX століття єгипет­ські тексти не були розшифровані. Єгиптологи ніяк не могли зрозумі­ти, як треба читати той чи інший ієрогліф, зображений у формі малюнка.

Ієрогліф — так називали єгипетські знаки греки.

Першим це зробив геніальний | французький вчений Ж. Ф. Шампольйон, який володів, до речі, дванадцятьма мовами Заходу і Сходу

Алфавіт

Створення першого алфавіту — подія величезного значення. Пер­ший алфавіт, який вражає своєю простотою, створили фінікійці в II тисячолітті до нашої ери. Вони скористалися для письма єгипет­ськими ієрогліфами, але взяли лише ті, що означали окремі скла­ди, а потім вже створили нові знаки на зразок єгипетських. Письмо їх було складовим. Алфавіт налічував 22 писемні знаки, які передавали тільки приголосні; писали справа наліво.

Грецький алфавіт

Справжній — не складовий, а буквений алфавіт, у якому є знаки і для голосних, і для приголосних, з’явився вперше у давніх греків. Вони запозичили писемність у фі­нікійців, але вигадали свої знаки для голосних, яких у фінікійців не було. Грецький алфавіт виявився таким простим, зрозумілим та зручним, що ним скористалися інші народи Середземномор’я.

Найдавніші грецькі написи викар­бовували на камені, як колись єги­петські ієрогліфи; їх було видно зда­ля. Літери були великі, чіткі, пря­молінійно кутастої форми, писали їх окремо одна від одної. Це письмо назваликапітальним.

Латинський алфавіт

Слово алфавіт походить від назв перших грецьких букв А — альфа та бета(віта) — абетка — це сукуп­ність усіх графічних знаків — літер чи складових якої-небудь системи письма, розміщених у традиційно усталеному для кожної мови по­рядку.

Інки, народ, який на території Перу, винайшли так зване вузликове письмо (кіпу). Дослівний перекладав цього слова — зав’язувати вузлик. Кіпу мало такий вигляд: до гру­бої мотузки чи до ціпка чіпляли кольорові шнури та нитки рішої товщини. На них в’язали вузлики прості, подвійні тощо. Від кольору, довжини шнура або кількості вуз­ликів на кожному шнурі залежали значення, зміст зробленого в такий спосіб запису. Залежно від забарв­лення ниток та порядку, в якому були зав’язано вузлики, індіанці встановлювали (читали), про що саме йдеться. Жовта барва означала золото, біла — срібло, червона — воїна, зелена — маїс.

Слов’янський алфавіт

Дещо по іншому склалася доля слов’янської писемності, її алфавіт створили слов’янські просвітите­лі — брати Кирило і Мефодій. Це сталося майже 1140 років тому, у 863 році. Цей алфавіт зветься кирилицею. На той час у кирилиці було майже 43 літер

Український алфавіт

В українській мові історія право­писів має свою специфіку. Вже в XVII столітті намагалися присто­сувати правопис до вимови, але вперше це зробив І. Котлярев­ський.

Над удосконаленням українського правопису працювали І. Павловський, автор «Української грама­тики», І. Максимович, Г. Квітка-Основ’яненко.

Намагаючись увести єдину право­писну форму, український пись­менник та публіцист Пантелеймон Куліш реформував український пра­вопис, наблизивши його до вимови, ввів єдине «и» та «і», останньою літерою позначав і йотоване «в», а «є» — знаком «є». Звався цей правопис «кулішівка». Пізніше з’явилися здвоєні співзвуч­чя: суддя, весілля, ніччю.

Заключне слово вчителя.

У 1991 році Україна стала незалежною державою. З роз­витком держави інтенсивно розвивається і українська мова. Ми з вами одержали у спадок сучасну українську літературну мову — багату, розвинену, гнучку. Нею і можна висловити все: від найскладніших і найновіших наукових відкриттів до найвеселіших віршів, пісень, оповідань. Багатство мови зберігається у незліченній кількості чудових українських пісень, у думах і казках, у творах письменників, у живій розмовній мові. Наше завдання — берегти цей неоціненний дар, примножу­вати його, не засмічувати чужими і грубими словами, не забувати, щиро любити. І хоч наша мова зазна­ла гоніння, переслідування, зараз вона живе, квітне і вдосконалюється. Любімо і бережімо її.

Завдання: закінчити прислів’я.

Мова — це дзеркало душі… (людини).

Мова — правдивий свідок… (історії).

Мова — доля нашого… (народу).

Мова — втілення… (думки).

Слово до слова — зложиться… (мова).

Мова — найдорожчий… (скарб).

Гостре словечко коле… (сердечко).

Удар забувається, а слово… (пам ‘ятається)
5, Конкурс «Слова»

Ведучий. У цьому конкурсі беруть участь усі члени команди. Зі слова треба скласти якомога більше слів, використавши лише один раз одну літеру за 2 хвилини. Увага! Складені слова — самостійні частини мови (про­понується слово «літературний»).

Визначаються переможці, вручаються нагороди.







Комментариев нет:

Отправить комментарий